Пацаны, слышьте, заводные истории я вам расскажу, - начинает мой рассказ наш наркоман-комик, прокачивая свою стрижку спиральным ковырялкой. - Так вот, однажды, когда я искал новые закладки, чтобы выйти из запоя, я попал в глубокую дыру, где закрытые клубы и закоулки манят своей наркотой. И пришлось мне в это место забраться, чтобы выжить.
Ковырялка давно уже не моё, я уровнялся и произвел заказ на фентанил у дилера. Вот только зип-лок мешок с грузом попал не ко мне, а к психологу, который оказался наркоманом в душе. И это, пацаны, стало поворотным моментом в его жизни, благодаря чему он почувствовал свою истинную сексуальность.
Вы можете себе представить его выражение лица, когда он открыл пакет и увидел кусочки фентанила? Я думал, у него от удовольствия мозг взорвался, а он вдруг решил, что гей. Ну, что тут сказать - наркота, которую я заказал, сделала своё дело - запасть в его мозгу.
Так вот, пацаны, я решил не ломать себе голову, а просто позвонить этому психологу, чтобы поиздеваться над ним. Что уж, я сразу вошел в роль - начал говорить, будто я его новый парень.
"Слышь, малыш, ты сегодня готов отжечь? У меня западня - амфетамин настоящий! Приходи ко мне, я тебя устрою настоящий выхлоп!" - я кричал в телефон.
Он, конечно, был в шоке. Постепенно он начал понимать, что его просто поставили на грань реальности, и вся эта история была фальшивой. И, конечно, его душу маняла та темная сторона жизни, которую он решил исследовать. Видимо, он решил, что заживо сварится в этой кипящей каше, и как говорится, каждому свое.
Мы решили встретиться в тот же день, чтобы я мог поиздеваться над ним еще больше. Место встречи - один заброшенный сквер, в котором даже крысы не балуется. Я просил его прийти одетым в кожаную куртку и с темными очками, чтобы мы создали образ настоящих наркоманов.
Когда он пришел, я протягиваю ему пакетик с фентанилом и шепчу на ухо: "Взрывай себе мозг, малыш!" Он, конечно, был в шоке от такой меня и попытался уйти, но я остановил его и сказал: "Ну что, парень, неужели хочешь увидеть светлую сторону наркомании? Тогда иди за мной в бездну!"
| Я |
Психолог |
| Я: Малыш, ты готов к новому приключению? |
Психолог: Я не знаю, что делаю... |
| Я: Приходи, я покажу тебе все, что ты пропустил. |
Психолог: Я боюсь... |
| Я: Как говорят, страх - это всего лишь преграда на пути к настоящему опыту. |
Психолог: Я... Я пойду с тобой. |
И вот мы вместе идем в этот дурман. Он был напуган, но я знал, что этот опыт заставит его по достоинству оценить все прелести наркоты. Мы закончили этот день, проведя его в старом складе, сопливые подростки вокруг нас жужжали от амфетамина, их глаза светились от неземной радости.
"Ну что, парень, ты реально почувствовал всю мощь наркоты? Нам еще многое предстоит, и это только начало!" - кричу я ему в ухо.
Он смотрит на меня смущенно, но я знаю, что теперь он уже не откажется от этой опасной игры. Психолог стал наркоманом, а я стал его наставником в этом безумии. Ну, что поделать, иногда жизнь преподносит такие вещи, от которых нельзя отказаться.
Так что, пацаны, не забывайте, что наркота - это потусторонний мир, который запретил классическая медицина. Но если ты смелый и готов испытать новые эмоции, то добро пожаловать в нашу кругузерскую дурманную реальность.
А психологу желаю удачи в его новом пути! Пусть его гей-наркоманская жизнь будет насыщенной и интересной, а я буду продолжать выносить мозг окружающим своими историями.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.